Останнім часом багато дискусій ведеться навколо питання доцільності планової імунопрофілактики. Дуже часто з`являються незрозумілі фільми, які не мають наукового підґрунтя і публікації проти щеплень з порадами, так званих, фахівців.
Особливо прикро, коли такі поради дають лікарі-гомеопати, знахарі, травники, які ніколи не працювали у клініці і не бачили, до прикладу, дітей із дифтерією. Часто ці люди взагалі не мають ліцензії на такий вид діяльності.
Це спричинило те, що батьки дезорієнтовані і практично не знають, як правильно себе повести. У багатьох випадках вони відмовляються робити щеплення дітям раннього віку. Це надзвичайно небезпечно, бо саме вони є найчутливішою групою населення.
Робити чи не робити своєму малюку щеплення – це основне питання, яке постає перед кожною молодою мамою, тим паче, що останнім часом вони все частіше чують про можливість відмовитись від цієї маніпуляції.
Впродовж останніх років значно побільшало батьків, які побоюються, а то й відмовляються робити будь-які щеплення своїм дітям. Проте, профілактична вакцинація досі вважається одним із найбільших досягнень медицини.
Якщо ж батьки відмовляються від щеплень, то інакше, як прояв безвідповідальності це не можна трактувати.
Метою проведення щеплень є створення умов несприйнятливості до інфекційних хвороб шляхом їхньої імітації. Для цього в організм малюка вводять ослаблений збудник хвороби. У відповідь на це організм починає виробляти захисні реакції й перемагає штучну хворобу, а «пам`ять» про неї залишається.
Деякі вакцини вже з першого разу забезпечують організму стійкий імунітет. До них належать щеплення від кору та свинки.
Рекордсменом за терміном дії імунного захисту можна вважати щеплення проти правця – понад 20 років.
Нині наша держава забезпечує вакцинацію проти десяти недуг:
• туберкульозу,
• дифтерії,
• правця,
• кашлюка,
• поліомієліту,
• гепатиту В,
• гемофільної інфекції,
• кору,
• краснухи і паротиту.
Всі ці щеплення — безкоштовні.
Раніше ми використовували російські вакцини, а тепер все більше ті вакцини, які використовує вся Європа.
Всі закуплені державою вакцини відповідають встановленим в країні вимогам.
Якщо взяти для порівняння інші країни, то, окрім передбачених українським календарем щеплень там ще проводять щеплення проти пневмококової інфекції, у деяких — щеплення проти менінгококової інфекції. Але ці щеплення там не безкоштовні.
Надзвичайно важливо зробити щеплення вчасно, згідно з національним календарем щеплень.
Якщо перебіг вагітності у матері був без ускладнень, дитина народилася доношеною і в неї немає інших протипоказань до щеплень, то перше щеплення зазвичай робиться ще в пологовому будинку. Це вакцина проти туберкульозу, яку вводять дитині на 3-5-й дні після народження. Якщо в дитини є певні протипоказання до щеплення, то його виконують пізніше, через 2-3 тижні.
Профілактичні щеплення – єдиний надійний засіб профілактики інфекційних захворювань.
Незважаючи на те, що вакцинація давно стала визнаним у всьому світі способом профілактики інфекційних захворювань, далеко не всі батьки ставляться до вакцинації без упередження.
Насамперед немотивована відмова від щеплень свідчить про низьку санітарну культуру населення.
• Часто люди не прислухаються до порад медичних працівників – людей компетентних, а діють лише відповідно до власних переконань, що найчастіше свідчить про недостатнє розуміння проблеми.
• Інша причина – релігійні переконання. Існують навіть спеціально розроблені буклети для роботи з релігійними людьми.
Саме завдяки вакцинації в Україні немає спалахів епідемії на хвороби, проти яких проводяться профілактичні щеплення.
1. Дану ситуацію можна пояснити існуванням колективного імунітету. Це коли 95-97% населення країни мають щеплення проти тієї чи іншої хвороби.
2. Якщо колективний імунітет менший за 95%, то рано чи пізно кількість хворих наблизиться до епідеміологічного порогу.
3. І це ще раз підкреслює надзвичайну важливість планової імунопрофілактики.
4. Ті, хто відмовився від вакцинації, живуть поки що за рахунок тих, хто щепився. Якщо дітей, які не щепляться, стане більше, розплачуватися доведеться нам усім.
5. На жаль, багато людей зараз вважає, що краще, аби дитина перехворіла інфекційним захворюванням в дитячому віці, ніж зробити щеплення.
6. Така думка — помилкова. Для організму це дуже серйозне випробування. Навіть при легкій формі захворювання можуть з`явитися ускладнення. І вони виникають не через день-два, а через рік і навіть багато років. Людина навіть не здогадуватиметься, що це наслідки перенесеної колись у дитинстві хвороби.
МІФИ ПРО УСКЛАДНЕННЯ
Введення будь-якої з вакцин викликає у відповідь реакцію організму, яка іноді має клінічні прояви.
• Це так звані звичайні або нормальні вакцинальні реакції, які означають зміни в організмі, що стаються після введення тієї чи іншої вакцини.
• У більшості дітей виникає фізіологічна реакція на щеплення: почервоніння та затвердіння на місці введення вакцини, які швидко минають, може підвищитися температура тіла до 37-38,5 градусів за Цельсієм.
• Така реакція цілком природна і не потребує ніякого втручання. Якщо ж у дитини дуже висока температура тіла (вище 39 градусів), судоми, гострий напад головного болю, надмірна збудженість тощо, – це свідчить про ускладнення, і варто звернутись до лікаря.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАЛЮКА ДО ВАКЦИНАЦІЇ
Щоб вакцинація відбулась успішно, батькам потрібно:
1. Насамперед відвідати лікаря, що спостерігає дитину, аби впевнитись, що малюк повністю здоровий.
2. Можливо педіатр вирішить проконсультувати малюка у невролога, імунолога, або скласти індивідуальний план імунізації.
3. Для повноти інформації мамі потрібно спостерігати за дитиною декілька днів до щеплення, звернути увагу на її сон, настрій, апетит, стілець, температуру тіла тощо. Наприклад, якщо протягом цього часу батьки відмічатимуть неспокійний сон, поганий апетит, зміни у випорожненнях свого немовляти, то щеплення слід трохи відстрочити.
4. В день запланованої вакцинації не слід вводити нові продукти харчування, а якщо дитина на грудному вигодовуванні, матері потрібно відмовитись від прийому «нових» продуктів.
5. Потрібно намагатись обмежити контакт з хворими дітьми, аби запобігти захворюванню на респіраторні інфекції.
6. Свою домашню аптечку необхідно поповнити жарознижуючими засобами.
Більшість батьків, відмовляючись від щеплень, мотивують свої дії страхом перед ускладненням вакцинації. Але ми забуваємо, що небезпечними можуть бути будь-які медикаменти та і продукти харчування також, але ця небезпека є мінімальною, особливо в порівнянні з небезпекою самого захворювання.
То невже завжди батьки виключно дбають про безпеку своїх малюків, чи відмова від щеплень є не що інше, як дань моді?
 Безумовно, коли ми не проводимо щеплення, ми в незрівнянно більшій мірі ризикуємо і їх здоров`ям, та навіть життям.
 Вибрати мінімальний ризик – це мудрість, це значить слідувати здоровому глузду та бути нормальними, відповідальними батьками.
Відмовитись від щеплень – означає паразитувати на тих, хто щеплений, на тих, хто своєю свідомістю не допустив епідемії того чи іншого небезпечного захворювання.

Особи, які повернулися із країн, де зареєстровані випадки коронавірусу COVID-19, просимо негайно самоізолюватися на чотирнадцять днів з моменту приїзду. Обов’язково  звернутися до свого сімейного лікаря (терапевта) для щоденної відмітки про стан свого здоров’я за телефоном 2-77-90.

Адміністрація КНП “Чигиринський ЦПМСД”

Коронавірус COVID-19 має інші симптоми, ніж звичайна застуда чи грип.

У Міському центрі громадського здоров’я Києва створили інфографіку, яка показує мешканцям столиці відмінності між захворюваннями на грип, застуду та коронавірус COVID-19.

Водночас медики попереджають, що при проявах симптомів захворювання необхідно повідомити свого сімейного лікаря телефоном, бути з ним на зв’язку та дотримуватися його рекомендацій.

Крім того, працюють телефонні «Гарячі лінії», куди також можна звернутися в разі виявлення симптомів, схожих на ознаки коронавірусу в Черкаській області в робочий час  з 08 до 18 год.(крім суботи та неділі) за телефонними  номерами  64-91-82 та 64-92-39.

  В КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня» – цілодобова гаряча лінія  за телефоном  2-56-21.

П Л А Н

заходів  КНП «Чигиринський районний центр первинної медико-санітарної допомоги

Чигиринської районної ради» присвячений до «Рік медсестринства 2020»

Управлінням охорони здоров’я Черкаської обласної державної адміністрації запроваджена “гаряча лінія”  для оперативного інформування населення  Черкаської області та раннього виявлення симптомів, схожих на  коронавірусну інфекцію (COVID-19).

“Гаряча лінія” яка надає інформацію щодо отримання медичної допомоги у разів виявлення симптомів в Черкаській області працює в робочий час  з з 8:00 до 18:00 (окрім суботи та неділі) за номерами 64-91-82 та 64-92-39

Інформація від МОЗ України

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудник і передача інфекції

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1% розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине при нагріванні (+60 С та вище), дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсигенні штами збудника.

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми

Дифтерія — вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію не щеплені або невірно щеплені особи. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету. Як окремий вид інфекційного процесу виділяють бактеріоносійство Corynebacterium diphtheriae.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/або обтурації дихальних шляхів, наявністю та характером ускладнень, супутніми захворюваннями та приєднанням вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати наступні прояви:

• біль у горлі,
• підвищена температура, лихоманка,
• набряк слизової оболонки ротоглотки,
• наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу,
• набряк шиї,
• збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. В результаті дії токсину порушується синтез білка клітинами, що приводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

• блокування дихальних шляхів,
• інфекційно-токсичний шок,
• пошкодження серцевого м’яза (міокардит),
• ураження нервової системи,
• нефрозонефрит,
• легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Профілактика

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація  дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація  дорослих (кожні 10 років).

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та веде до зниження захворюваності.

Щеплення проводяться у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). А також існує мережа приватних кабінетів щеплень, де можна отримати щеплення за власні кошти.

Вакцинація дітей

Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.

Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

При виникненні осередку інфекції

Для профілактики дифтерії при виникненні осередку інфекції контактні особи залежно від їх вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:

• нещеплені особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;
• особи, які підлягають ревакцинації згідно з цим Календарем у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію;
• особи, імунізовані згідно з цим Календарем, повинні отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) або АД-М анатоксину залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло не менше року.

Статистика

Захворювання на дифтерію зустрічається в усьому світі. Максимальна кількість випадків зазвичай припадає на осінньо-зимовий період.

Під час епідемії дифтерії в Україні з 1991-го до 1998-го року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.

За останні роки в Україні реєструвалися поодинокі випадки захворювання на дифтерію: 2011 рік – 8 випадків (серед них – 2 дітей), 2012 – 5 (серед них – 1 дитина), 2013 – 6 (серед них – 2 дитини), 2014 – 4 (серед них – 1 дитина), 2015 – 2 (серед них – 1 дитина), 2016 – 4 дорослих (1 – в Івано-франківській області, 1 – в Одеській і 2 – у місті Києві), 2017 – випадків захворювання на дифтерію зареєстровано не було. Летальних випадків за даний період не було.

За 9 місяців 2018 року в Україні зареєстровано 7 випадків захворювання на дифтерію.

Як виглядає кір

Кір – це інфекційна хвороба, що вражає дітей та дорослих без імунітету проти неї. З початку 2019 року в різних містах України було зафіксовано кілька спалахів кору, а в лікарні потрапили як діти, так і дорослі. Щоб вберегти своє здоров’я, читайте про головні симптоми кору та методи його лікування.

1. Як передається кір
2. Симптоми кору в дітей і дорослих
3. Ускладнення, які дає кір
4. Лікування кору
5. Профілактика кору

Кір – небезпечне вірусне захворювання, яке є однією з найпоширеніших причин дитячої смертності у світі. Переважно на кір хворіють саме діти, які не мають щеплень. Однак дорослі та підлітки, яких не вакцинували в дитинстві, також можуть захворіти.

Як передається кір

Спершу зауважимо, що на кір хворіють тільки люди, відповідно, і зараження відбувається тільки від людини до людини. Вірус кору передається повітряно-крапельним шляхом при тісному контакті з хворим від моменту появи перших симптомів хвороби до 5 дня від початку висипки. В інфікованого кір також проявляється не одразу: від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 21 днів. Це – прихований період хвороби.

Примітка. Кір не передається через побутові предмети та третіх осіб, які контактували з інфікованими.

Важливо відзначити, що кір нестійкий до впливу зовнішнього середовища, відтак, вірус гине під час кип’ятіння чи дезінфекції. За кімнатної температури в приміщенні збудник залишається активним впродовж двох днів. Натомість оптимальною для вірусу є температура нижче за 15 градусів: тоді вірус довго зберігається.

Вірус кору

Оскільки вірус кору дуже легкий, він здатний потрапляти на інші поверхи крізь вікна та вентиляцію та навіть в сусідні будівлі через потоки повітря. Людина може заразитися кором у випадку, коли перебуває в будинку з вірусом або ж контактує з хворим.

Симптоми кору в дітей і дорослих

Здебільшого, на кір хворіють один раз, а повторні випадки трапляються дуже рідко. При цьому заразитися вірусом може будь-яка людина, яка не має імунітету.

Симптоми кору проявляються у кілька етапів. Спершу інфікована людина стає млявою, у неї виникають проблеми зі сном та знижується апетит. Пізніше з’являються нежить та кашель, а також підвищується температура. Ці ознаки легко сплутати із застудою, тому будьте обачні.

Уже через кілька днів температура падає, а от кашель та нежить навпаки посилюються. При цьому в хворого збільшуються лімфовузли, виникає запалення слизової оболонки очей, можуть бути гнійні виділення. Рожеві крапкові висипання з’являються на 2-3 день. Їх можна помітити на слизовій оболонці ясен, щік та губ ще до появи висипів на тілі.

Кір у дітей

На 4-5 день після перших симптомів кору температура хворого знову зростає до 39-40 градусів і він вкривається червоними цятками. Спершу висип з’являється на шкірі голови, на обличчі та за вухами, а пізніше розповсюджується на тіло, руки та ноги.

Висип кору – це дрібні рожево-червоні цятки і пухирці, які поступово перетворюються на більші плями.

На додачу, у хворого посилюється нежить, набрякають повіки та обличчя. Людей з кором також мучить головний біль, від якого вони інколи навіть непритомніють. До симптомів може додатися ще й пронос.

Якщо кір проходить без ускладнень, то вже на 4 день хворому стає краще. У людини нормалізується температура, минає кашель та нежить, а висип зникає у зворотному з появою порядку. Червоні цятки можуть зовсім минутися або ж змінитися на пігментацію.

Основні симптоми кору:

• сильний головний біль,
• слабкість,
• підвищення температури тіла до 40 градусів,
• втрата апетиту,
• нежить,
• сухий і сильний кашель,
• почервоніння і набряк горла,
• збільшення лімфовузлів,
• запалення слизової оболонки очей,
• висип по тілу.Симптоми кору
  

  Ускладнення, які дає кір

  Насправді – не все так просто. Якби кір минав без жодних наслідків всього за тиждень, він би не спричиняв смерть дітей по всьому світу. Цей вірус небезпечний тим, що ускладнення після хвороби можуть бути ще небезпечнішими за перебіг цієї недуги.

  Кір послаблює імунітет і знижує здатність організму боротися з іншими хворобами, тому організм стає чутливим до будь-якої бактеріальної інфекції.

  Ускладнення можуть спричинити захворювання дихальних шляхів: пневмонію, бронхіт, у дітей часто виникає запалення середнього вуха.

  Кір впливає і на нервову систему, та в деяких випадків може призвести до енцефаліту (запалення головного мозку).

  Лікування кору

  Якщо кір проходить без ускладень – його лікують в домашніх умовах під наглядом лікаря. Та якщо хвороба протікає важко і дає ускладнення, лікування кору проводять в лікарні. Дорослих переважно госпіталізують.

  Кір у дорослих

  Ліків від кору немає – хворим призначають комплексну терапію, яка спрямована на боротьбу з симптомами кору і підвищення імунітету. Висип також не лікують. Спочатку тіло має покритись цятками повністю, і згодом висип зникне.

  Хворим на кір дають:

  • підвищену доза вітамінів А і С;
  • препарати для зниження температури;
  • таблетки або сиропи від кашлю;
  • антигістамінні препарати;
  • краплі від нежитю;
  • мазі і краплі від запалення очей;
  • при потребі  антибіотики.

  Важливо, щоб у приміщенні, де лежить хворий, щодня робили вологе прибирання та часто провітрювали його. Краще уникати зайвого світла в кімнаті, адже під час кору в людини дуже сльозяться очі. Варто частіше міняти постіль та одяг хворим. Харчування має бути легким та багатим на вітаміни.

  Профілактика кору

  Найбільш дієвим способом профілактики кору є вакцинація, яка і забезпечує захист від хвороби. Щеплення роблять дитині в 12 місяців та 6 років. Додамо, що в Україні використовують комбіновану вакцину для профілактики одразу від трьох хвороб – кору, епідемічного паротиту та краснухи.

  Не щепленим від цього вірусу дорослим потрібно пройти вакцинацію від кору до 35 років.

  Після щеплення у дітей виробляється імунітет до хвороби вже на другому році життя через місяць після вакцинації. Стійкість до кору зберігається протягом 25 років і тільки в поодиноких випадках може зникнути з часом.

  Коли робити щеплення від кору

  Вакцинація від кору вкрай необхідна майбутнім матерям, адже якщо вагітна жінка захворіє на кір, може статися викидень або передчасні пологи.

•