Акція “16 днів проти насильства” – це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

у 1999 році Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок і запропонувала урядам, міжнародним та неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми. Символом проти всіх форм насильства над жінками стала біла стрічка.

Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, які в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.

Одним із найпоширеніших порушень прав людини у сфері громадського здоров’я є гендерне насильство. Дві третини українських жінок впродовж життя зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства, а 18% дівчат та жінок віком 15–49 років зазнавали насильства з боку інтимного партнера. Російське вторгнення в Україну принесло серед інших злочинів проти українців також і сексуальне та гендерне насильство. На жаль, про більшість цих випадків постраждалі ніколи не розкажуть.

З 2019 року в Україні діє наказ №278 МОЗ «Про затвердження Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги» від 01.02.2019. Він регламентує проведення та документування результатів медичних оглядів постраждалих від гендерно зумовленого насильства, а також надання їм медичної допомоги. Наказ визначає особливості спілкування з постраждалими від насильства, щоб запобігти ретравматизації. Документ переглядається з огляду на особливості надання медичної допомоги постраждалим від гендерно зумовленого насильства, пов’язаного з війною.

Охорона здоров’я відіграє важливу роль у реагуванні на випадки гендерного насильства, включаючи фізичне, сексуальне та емоційне насильство, які можуть мати серйозні наслідки для фізичного, психологічного та репродуктивного здоров’я людей. Міністерство охорони здоров’я України спільно з Національною службою здоров’я України для певних пакетів у Програмі медичних гарантій передбачено вимогу для медичних закладів — забезпечення оцінки стану здоров’я пацієнтки, в тому числі виявлення ознак насильства, та постконтактної профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом у разі насильства за ознакою статі, та дотримання вимог законодавства у сфері протидії насильству.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. А стаття 27 встановлює, що кожна людина має невідіймане право на життя і ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

Що робити, якщо ви постраждали від насильства? 

Насамперед пам’ятайте, що ви не самотні і не винні в тому, що сталося. Зверніться по медичну допомогу до найближчого закладу охорони здоров’я. Якщо це безпечно, попросіть про підтримку у родини, друзів або сусідів.

Ви також можете звернутися по підтримку до інших спеціалізованих служб або зателефонувати на гарячу лінію (0 800 500 335), яка допомагає постраждалим від ґендерно зумовленого насильства (ҐЗН) в отриманні необхідної допомоги, зокрема направлень до фахівців.

Що ви можете зробити, якщо бачите, що хтось зазнає ҐЗН?

Кожен може зробити свій внесок у запобігання ҐЗН. Підтримуйте зв’язок із жінкою або дівчиною, яка зазнає насильства. Переконайтеся, що це безпечно.

Дізнайтеся, які послуги доступні для постраждалих від ҐЗН у вашому районі. Переконайтеся, що постраждала дала згоду на отримання цих послуг.

Викличте служби екстреної допомоги, якщо постраждалій потрібна невідкладна допомога – 0 800 500 335.

До цієї кампанії також нагадуємо інші номери телефонів, які можуть бути корисними:

• 1578 – з питань протидії торгівлі людьми;
• 1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
• 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116 123 (безкоштовно з мобільних телефонів) – із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації;
• 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 527 (безкоштовно з мобільних телефонів) – з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів;
• 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів) – Національна “гаряча лінія” для дітей та молоді.